В принципі автор не приховує, що його надихає Стівен Кінг, тож і книга суто в стилі Кінга. Головний герой втрачає роботу (хелоку Сяйво). Далі втрачає подругу, вірніше вони домовляються залишитись друзями і таким чином отримуємо стандартну кінговську арку. Після чого його заносить на віддалений Маяк і тут маємо вайб на Сяйво, тільки замість Оверлука у нас Маяк і мешканці таємничого села, привіт Безнадьога з нальотом Твін Пікса. Ну і класика жанру, всіх українських письменників - купа штампів з розрахунку на те, що читач нарешті вигукне побачивши знайомі буковки: - "О так Україна має свого Кінга, бо він пише, як Кінг". Тільки от Кінг не став би Кінгом та Бахманом якби писав, як Лавкрафт і По. Тож як на мене цей Маяк - читати можна, якщо не читали Кінга. Ну, а якщо читали то лише в якості легкого перекусу в очікуванні чергового шедевру Стівена Кінга.
- Переваги:
- Відсутні
- Недоліки:
- Тупенька спроба наслідувати Кінгу.
